Історія Каховського водосховища

Цей проект називали «будівництвом століття» та однією з найбільших ідей у ​​соціалістичній країні. Рішення про зведення Каховської гідроелектростанції приймалося особисто Йосипом Сталіним, який ставив завдання у досягненні відразу кількох цілей: перетворення руху природи, боротьбу із посухою у степових регіонах, а також докази того, що радянська техніка найпередовіша у всьому світі. Про те, як ця гідроспоруда стала одночасно і порятунком, і горем для херсонського краю, яку ціну довелося заплатити місцевим жителям за появу рукотворного Каховського моря, а також допущену проектувальниками помилку – читайте у матеріалі сайту kherson.name.

План про найбільшу ГЕС у світі

Попередником Каховської гідроелектростанції є Дніпрогес, відкрита 1932 року. Однак будівництво цього вузла здійснювалося у період, коли більшість земель навколо майбутнього водосховища перебували у приватній власності у сільських мешканців. До майбутньої колективізації справа ще не дійшла, а грошей держава на викуп такого великого обсягу територій просто не мала. Тому будівництво нового гідровузла так чи інакше стояло на найближчу перспективу.

Остаточне рішення у цьому питанні було ухвалено 1946 року. Країна тільки зализувала рани після Другої світової війни, як на неї чекав новий удар – посушливе літо і, як результат, голодна зима. У Кремлі розуміли, що степовий регіон потребує водних резервуарів, до того ж кліматологи виключали будь-які гарантії, що подібна посуха не повториться у наступні роки.

Тому в край була спрямована експедиція з центрального інституту географії, яка досліджувала херсонський степ та спланувала території для будівництва майбутньої гідроелектростанції, шлюзів, водосховища та Північно-Кримського каналу.

«Будівництво комунізму – важливіше за красу»

Таким було гасло радянського уряду, коли поряд із проектом про зведення гідровузла постало питання, а що ж буде з унікальними 257 тисячами гектарами Дніпровських плавнів. Але «сталінське підкорення природи» стояло набагато вище за національну специфіку України, а саме – Великого Лугу, територія якого на той момент була головним джерелом виробництва баштанних культур у всьому Радянському Союзі.

Будівництво стартувало 1951 року і велося семимильними кроками. Усього за чотири роки було споруджено дамбу через Дніпро та заповнено водосховище, а 1956 року було запущено гідровузли. Крім вищезазначених цілей, будівництво ГЕС також відігравало і політичну роль. Для Сталіна було дуже важливо наочно продемонструвати президенту Єгипту Гамалю Насеру, що саме страна совєтів здатна побудувати Асуанську греблю краще, ніж американці та англійці.

Втім, поспіх зіграв злий жарт у математичних розрахунках інженерів. Після запуску водосховища стало зрозуміло, що випаровування води виробляється набагато швидше, ніж планувалося. Щоб виправити прорахунок та відповідати встановленим нормам, СРСР довелося проектувати будівництво нових водосховищ вгору за течією річки.

Масове переселення

На окрему увагу заслуговує переселення мешканців 27 сіл, які розташовувалися в місцях запланованого затоплення. Не встигли селяни схаменутися від тягарів і жахів Другої світової війни, як у їхні хати знову постукали із закликом залишити рідні місця. Радянські газети того періоду висвітлювали переселення із захопленням, мовляв, для цих цілей було збудовано більше тисячі будинків в інших регіонах країни з бюджетом у 13,8 мільйона рублів. Але за кадром захвату ховалися тисячі доль переселенців, яких насильно виселили з рідних будинків, відвезли від рідних садів, городів, батьківських могил.

Нинішнє Каховське водосховище – це водоймище з довжиною 200 кілометрів і близько 30 кілометрів вшир. Гідроелектростанція виробляє понад 1100 мільйонів кіловат електроенергії щорічно.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.