Невдалий видобуток залізняку херсонцями в 19-20 столітті

Влітку 1898 року херсонські газети писали сенсаційні повідомлення про те, що на хуторі Макарова, який лежить за кілька верст від міста неподалік Мотузкової балки знайшли залізняк. Це був перший випадок з моменту існування міста. Більше на kherson.name.

Залізняк по всьому місту

Вже восени 1899 року залізняк знайшли на околицях Музичних хуторів. Далі створили комісію та розпочали роботи. Після обстеження колодязя фахівці виявили пласти породи червоного кольору. Тоді на хуторі почали бурити свердловину.

Роботі міської комісії заважали люди, жителі Музичних хуторів, які спочатку вороже були налаштовані до таких досліджень на власній території. Вони вбачали в цьому посягання на свою власність. Але особистий приклад псаломника Зеленкевича, який пропонував місту розпочати земляні роботи з його ділянки, розв’язав всі проблеми. Селяни змінили свою думку.

Як виявилося на садибі Миколи Сусейкіна знайшли великий шматок залізняку, вага якого складала 52 кілограми. Знахідку негайно доправили до управи. Сусейкін зрозумівши, що від правди не втекти, показав інший шматок залізного кварциту вагою 18 фунтів. Він випадково виламав його зі скелі поблизу садиби.

Кілька років до цього намагалися там ламати камінь, але дійшли до якогось чорного пласта, який не віддавався ударам, тому залишили його недоторканним.

Містянка Сухіна повідомила, що якось їй потрібно було фарбувати свою хатину, вона діставала поблизу колодязя якесь дивне каміння, далі товкла його, отримала дуже гарну, яскраву фарбу.

Невдалі спроби

Ще один видобуток залізняка відбувався на початку 20 століття. Все почалося з того, що у дворі нової лазні купця Медведовського робітники копали колодязь. Раптом вони наткнулися на дивний пісок яскраво оранжевого кольору. Не відомо, скільки б кишень було набито цим піском, бо він був дуже схожий на золото. Коли господар запідозрив, що на його території є цінні корисні копалини, припинив всі роботи на об’єкті. Зайві покинули його двір. Певний час Медведовський намагався про те що сталося, нікому не говорити все ж звістка розлетілася містом.

Біля двору купця почав збиратися народ, зійшлися жителі всього Військового форштадту. Вони з глибокою заздрістю передавали подробиці про дорогоцінну знахідку, доповнювали їх вигадками, що неймовірно збільшували цінність «родовища».

Через кілька днів херсонська сенсація стала відомою вже у найближчих містах, газета «Одеський листок», яку читали в Херсоні, опублікувала на своїх сторінках цікаву, але дещо неправдиву інформацію з домислами людей. В публікації мовилося, що у Херсоні відкрили золотоносну руду. Це відкриття зробив сам Медведовський. Крім цього, стверджувалося, що журналісти газети на власні очі бачили пухкі піщинки, які легко розтираються пальцями. Поліція буде охороняти територію.

Насправді «родовище» не було навіть як охороняти, бо біля садиби купця стікалися різні люди, що приносило господарю багато турбот та переживань. Напевно Медведовський дуже зрадів тому, що в одну мить, коли розпочнеться видобуток залізняка, він стане мільйонером. На емоціях, в передчутті прекрасного, купець поспішив провести аналіз того піску, який знайшли робітники. Тиждень довелося чекати на результати.

Коли експерти оголосили висновок, Медведовський ледве тримався на ногах. Ніяких корисних копалин в його дворі немає. Уявне золото виявилося простими блискітками колчедану з валуна фінського граніту.

Через тиждень після отримання купцем вердикту від лабораторії у херсонській газеті «Південь» написали коротку публікацію, в ній поліційний чин №4 заявив кореспондентові, що ніякого «золота» вони не охороняли. То був простий збіг, що саме в той момент, коли знайшли пісок, поліція робила у сусідньому дворі розшук злодіїв, тому й приставила охорону за городових. 

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.