Кінбурнська коса – курортна, мальовнича місцевість яка приваблює своєю красою сотні туристів. Вона розкинулася на території Херсонської та Миколаївської областей. Це дивовижне поєднання моря, степів та лісів. Одне з найулюбленіших місць відпочинку херсонців та миколаївців. Кінбурнська коса – це унікальна дика природа, яку не торкалася рука людини. Місце для тих кому треба перезавантаження, побути в гармонії з собою та природою. Тут тихо, спокійно, немає шумних туристів, гучної музики та міської метушні.
Для любителів «дикого відпочинку», Кінбурнська коса – ідеальне місце. Більше на kherson.name.
Історія та легенди коси
Назва походить від фортеці Кілбурун, які турки побудували тут у XV столітті.
За даними істориків перші народи які тут оселилися – древні греки та скіфи. Через косу проходили торгові шляхи. За часів Київської Русі торгували бурштином, тканиною, спеціями та ювелірними прикрасами. На території коси є солоні озера, саме звідси чумаки везли сіль на продаж.
Навколо Кінбурнської коси ходять багато легенд. Кажуть, що колись тут були амазонки які жили за законами матріархату та приносили в жертву богам полонених чоловіків. Інша легенда розповідає що тут стояв храм Деметри – богині родючості та землеробства. Хтось каже що саме на косі відбулася найвеличніша морська перемога Ахілла, на честь якої тут проводилися атлетичні ігри. Місцеві стверджують що саме в цій місцевості захований величезний скарб – скіфське золото.
Флора й фауна
Довжина коси – 8,5 кілометрів. Вона знаходиться за 6 км від міста Очакова. Місцевість унікальна своїм розмаїттям рослин та тварин. Уся коса вкрита цілющими травами: чебрець, м‘ята, ромашка, звіробій та багато інших. Усього тут налічується близько 500 видів рослин. Восени та навесні тут починається грибний сезон. Грибники зі всієї області сюди з‘їжджаються аби збирати великі білі гриби та маслюки, їх тут дуже багато.
Біля села Покровка, навесні можна побачити одне з найбільших в Європі поле диких орхідей. Квітнуть вони у травні.
Якщо хочете відчути себе першопрохідцем, на Кінбурнській Косі збереглися найдавніші реліктові ліси – дубові та березові гаї та «Волижин ліс». Тут усе нагадує джунглі, де не торкалась рука людини. У цій місцевості велика кількість змій та павуків, тому треба бути дуже обережним. Згідно з легендами, саме тут знаходиться легендарний дуб з поеми Пушкіна «Руслан та Людмила». Лукомор‘я з казки було на Кінбурнській Косі. В історичних джерелах зазначено, що саме тут жили лукоморські половці.
У Волижиному лісі живе приблизно 300 видів птахів. Серед них: сірий журавель, орел та лебідь-шипун. Багато птахів занесені до Червоної книги України.
Цікава пам‘ятка Кінбурнської Коси – це пелікани. Вони дуже приваблюють туристів.
Серед фауни коси є також дикі кабани, коні, тушканчики та степові вовки. Не менш різноманітним є морський світ. Тут багато медуз та актиній. Туристи часто спостерігають як до берегів припливають чорноморські дельфіни. На лимані можна порибалити та зловити карасів або бичків. Також тут багато креветок, мідій та рапанів.
Кінбурнська Коса популярна своїми лікувальними озерами. Грязь та біла глина допомагає в лікуванні остеохондрозу. На косі приблизно 150 солоних та прісних озер. Своїми лікувальними властивостями вони ні чим не поступаються Мертвому морю.
Купальний сезон у середньому тут триває 4 місяці, з травня по вересень. Найжаркіша погода в серпні, а ось у кінці травня можуть йти рясні дощі.
На Кінбурнській косі немає високоякісних готелів або баз відпочинку. Вибір житла невеликий. Туристи приїжджають сюди перезавантажитись, побути на самоті з природою. Тому перевагу віддають кемпінгу. Якщо хочете відпочити в тиші, насолодитися красою природи та покупатися в теплій, кришталево чистій воді, то Кінбурнська Коса – ідеальне для вас місце!