Для Херсонщини пісок – особливий мінерал. Варто зазначити, що 200 тисяч гектарів нашої території покриті піском. Деякі містяни навіть не здогадуються, що існує багато легенд про ці херсонські корисні копалини. Більше на kherson.name.
Де піски, та звідки вони?
Олешківські піски займають площу близько 200 тисяч гектарів, складаються з 7 ділянок (арен), знаходяться вони у Херсонській та Миколаївській областях, повідомляється на сайті http://mycity.kherson.ua/. Найменшою ареною вважається Каховська. Цурюпинська — найбільша арена. Кінбурнська примітна тим, що більша її частина належить нашим сусідам – Миколаївщині.
Херсонські піски походять з Полісся. Саме тут у верхній течії річки Дніпро є кілька типів ґрунтів – піщані та супіщані. Тому притоки річки захоплювали піщані частинки та несли їх вниз за течією. Крім цього, там були досить гарні для цього умови: повільна течія, особливий рельєф дна та багато іншого. Щоразу ці піщинки осідали та відкладалися. Коли річка міняла свою течію, то пісок залишався на поверхні землі та ставав частиною рельєфу.
Варто зазначити, що піски були відкладені не лише в низов’ях Дніпра, а ще й в середній течії в кількох місцях ділянки прирічкових пісків. Є піски, які були відкладені іншими річками – Дніпром, Доном. Вони мають маленьку площу. Тож херсонські піски насправді унікальні.
Багато людей часто ставить собі питання, тож який пісок Нижньодніпровських арен? В цілому, нічого незвичайного, має невеликий розмір, світло-жовтого кольору. Ознака досить характерна, бо пісок є певною речовиною оксидом кремнію. Але в чистому виді оксид кремнію прозорий, трішки білого кольору. Тому, якщо пісок має колір, то має домішки.
Жовтий колір нашого піску не випадковий, річ в тім, що він має в складі певні сполуки заліза. Щоправда, в дуже малій кількості. В інших місцях земного шару піски мають більше домішок. Наприклад, піски в Сахарі мають оранжеве, майже червоне забарвлення.
Певні пояснення
Існує думка, що ніби всі арени Олешшя утворилися внаслідок відкладання наносів Дніпром. Щонайменше одна Кінбурнська відкладена морем. Бо море знаходиться поряд, воно омиває цю арену, тому й принесло сюди пісок.
Стосовно піску Олешшя, то тут можна стверджувати, що він річковий, бо морський має блідий колір, в ньому практично немає оксидів заліза.
Варто зазначити, що туди, де знаходиться Іванівська та Кінбурнська арени, море пісок не принесло, воно просто затопило всю територію. Море поглинуло 2/3 цих арен і на їхньому місці утворилася Ягорлицька затока.
В народі говорять, що Нижньодніпровські піски – це піднесені території. У всякому разі їх висота не менша, ніж у навколишніх степових територій. Піщані пагорби можуть сягати висоти близько 30 метрів.
У різний час відбувалося піднесення цих ділянок суші. Після того, як з’явилися місця, де рослинність повністю зникла, вітер призвів до утворення піщаних пагорбів.
Часто пишуть про те, що зв’язок Дніпра з тими місцями, де він протікав колись, не втрачено. Озера та підземні водоносні верстви Олешківських пісків входять в води Дніпра. Насправді це зовсім не так. Ніде немає інформації про те, що піски Олешшя якимось чином пов’язані з Дніпром.
Вода, яка утворюється від атмосферних опадів швидко починає просочуватися крізь пісок, доходить до більш щільних порід, наприклад глини. Далі вона починає накопичуватися там. Якби вона залишилася на поверхні, то швидко випарувалася б. Це і відбувається у маловодних місцях Херсонщини – там, де на поверхні знаходиться не пісок, а інші породи. Тому вся піщана територія є накопичувачем води. При цьому глибини залягання верств досить великі й сягають 2 кілометрів.
Цього не можна сказати про піски Олешшя. Тут прісна вода знаходиться неглибоко. На глибині 2 метрів є вода, яка придатна для поливу. На глибині 25 метрів – свіжа та дуже смачна вода. З цього можна зробити висновок, що пісок не лише головна корисна копалина Херсонщини, а й справжній дар.
