Сучасним людям важко собі уявити комфортне життя взимку без опалення в будинку чи квартирі. У 19 столітті, коли в Херсоні відбувався пік будівництва, тепло в житлі було великою проблемою кожного. Містяни створювали самі спеціальні суміші, які допомагали їм обігрівати домівки. Про те, як в нашому місті з’явилося опалення читайте далі в статті на kherson.name.

Очерет рятівник

У 19 столітті на пустельному та безлісому березі, де будували Херсон, питання опалення стояло гостро, повідомляється на сайті http://mycity.kherson.ua/.  Єдиним видом палива, який тоді використовували люди, був очерет. Він зростав по всій дельті Дніпра та його протоків. 

Взагалі неможливо переоцінити значення очерету в житті наших предків. Він був будівельним, покрівельним матеріалом, рятівним паливом взимку. Обігрів житла очеретом вимагав пильності та вміння. Інакше, біди не уникнути, адже дахи землянок та глиняних будинків були зроблені з цього легкозаймистого матеріалу.

Трохи пізніше, коли Херсон став схожим на місто, кількість його мешканців збільшилась, очерет набув високої цінності. Тепер всі плавневі ділянки, на яких ріс очерет перейшли у власність міста та перебували під наглядом сторожів. Різання та використання очерету людьми було суворо заборонено. Можна було лише купувати, тобто міське самоврядування зробили раніше доступне паливо засобом поповнення міського бюджету.

Крім очерету для опалення домівок використовували висушені корені стебла кукурудзи, соняшнику, солому. В селах навіть навчилися виготовляти спеціальне паливо для опалення.  Використовували суміш різних видів очерету, соломи та степової трави. Формували невеликі брикети, далі їх сушили. Висушене паливо дуже добре горіло та довго зберігало пічний жар.

Дрова та гас не всім по кишені

Люди, які мали змогу викласти великі гроші за дрова були у кращому становищі. Ліс з верхів’їв сплавляли річкою плотами через дніпровські пороги. Це все було дуже складно, бо якщо деревина просочувалась водою, то була непридатною для опалення, на її сушіння потрібно було кілька років.

Наприкінці 19 століття в Херсоні почали активно використовувати кам’яне вугілля, яке доставляли в місто пароплавами. Його можна було придбати за доступною ціною, всього від 18 до 35 копійок за пуд.

Стосовно гасу, то його найчастіше використовували для освітлення приміщень. Перебої з доставленням гасу розпочалися в 1914 році. Оскільки з початком Першої світової війни перевага у перевезеннях надавалася стратегічним військовим вантажам. Тому доставлення палива до Херсону люди чекали місяцями.

До кінця 1920 року життя у місті дещо стабілізувалося. Людям пропонували сухі дрова за прийнятною ціною, була навіть розстрочка на кілька місяців.

Був в історії нашого міста й період, коли знову люди загадали про очерет як паливо. З 1941 по 1944 рік, у Другу світову війну.

Якісне опалення газом

 У 1946 році розпочалися післявоєнні розробки родовищ. У 1948 році запустили газопровід Дашава-Київ. У 1950 його продовжили аж до Москви. У цьому році на території Харківщини було відкрито найбільше в Європі Шебелинське газове родовище. 

У 1956 році в нашому місті заснували першу міжобласну контору зрідженого газу, далі почали газифікувати міські квартири. Того ж року контора встановила 110 газових плит, та газифікували 1700 квартир.

У 1957 році місцева газета «Наддніпрянська правда» повідомляла читачам, що невдовзі Херсонщина отримає природний газ від Шебелинського газового родовища. 

Вже у 1960 році всі багатоквартирні будинки здані в експлуатацію мали встановлені на кухнях газові плити. Однак офіційно Херсон під’єднали до газопроводу Шебелинського родовища у 1964 році. Тоді для містян розпочалося нове життя в домівках стало тепло й більше не потрібно було думати про дрова та очерет.