Як річка Дніпро годувала херсонців на початку ХХ ст. 

Усім, хто хоч раз бував у Херсоні, знайомий зі специфікою місцерозташування цього мальовничого міста, кліматичними особливостями регіону, не варто говорити про те, що без Дніпра Херсон не зміг би нормально функціонувати та розвиватися. Далі – на сайті kherson.name

На початку ХХ ст. річка стала важливою транспортною артерією. По Дніпру возили продукти, різноманітні товари, а також перевозили пасажирів. Окрім того, річка ставала джерелом цінного матеріалу – льоду, який використовували в міських льодовиках для зберігання продуктів. Але не тільки льодом зацікавлював Дніпро херсонців, але й різноманіттям і кількістю риби, яку можна було скуштувати.

Яку рибу ловили херсонці та скільки вона коштувала

Основним і найпопулярнішим центром вилову риби на початку ХХ ст. було село Станіслав, яке розташоване неподалік від Херсона. Риболови могли з легкістю вполювати там таку рибу як осетер, щука, судак, стерлядь, лящ і багато іншої.

Оскільки риби було досхочу, то ціни на такий товар були досить символічними. Місцеве населення могло дозволити собі таку покупку, не зважаючи на рівень свого достатку. Наприклад, десяток щук можна було купити на херсонському ринку, витративши лишень якихось 15-20 копійок. Більша вартість була в осетра. Він коштував 18 копійок за фунт. Такі розцінки цілком влаштовували всіх мешканців міста.

Окремо слід сказати про те, що розміри та зовнішній вигляд такого товару був дуже привабливий. Інколи окремі екземпляри дивували самих риболовів, які не очікували побачити у себе такий улов.

У вже згаданому вище Станіславі знаходилася і спеціальна експортна контора, яка займалася перевезенням херсонської риби за кордон, а саме у Варшаву. Найчастіше туди відправлявся судак і тюлька, яку фасували у бочки та скупляли у місцевих риболовів по 50 копійок за пуд.

Рибу, яка не влаштовувала херсонських торговців своїм виглядом або розмірами віддавали на корм свиням. У більшості випадків це був дрібний судак і лящ.

Знаряддя для вилову риби

Описуючи те, яка водилася риба у водах Дніпра та за скільки її собі могли придбати херсонці на початку ХХ ст., було б помилкою не розглянути знаряддя для ловлі. Пересічні херсонські риболови, які не гналися за кількістю риби, легко могли дозволити собі посидіти на березі Дніпра зі звичайною вудкою, а в якості приманки використовувати черв’яка. З таким знаряддям для риболовлі на ринок не підеш, але сім’ю нагодувати смачною вечерею все ж вдасться.

Інші ж риболови, метою яких був продаж риби та якомога більший заробіток, використовували усі доступні способи, щоб наловити достатньо такого продукту. Сітки на початку ХХ ст. були звичайною справою для херсонців. З їх допомогою можна було наловити багато різноманітної риби та з успіхом отримати за неї бажані гроші. Прибережні води Дніпра кишіли не лише сітками, але і популярними «котами» − спеціальними пастками-лабіринтами, які не давали рибі жодного шансу втекти.

Але не лише такі варварські знаряддя, як сітки та «коти» використовували херсонські риболови. Іноді в місцевих газетах писалося про те, що було помічено використання отрути для риби. Її просто викидали на певній території Дніпра та очікували, доки риба спливе на поверхню. Після цього її швидко збирали й відправляли на ринок для продажу.

Звісно, були прийняті відповідні закони про заборону варварських методів вилову риби, а також про розміри, яким мають відповідати виловлені екземпляри. Але їх ефективність залишала бажати кращого. Більшість риболовів просто ігнорували такі закони, а кількість тих, кого все ж покарали, була дуже малою.

Тому немає сумніву, що Дніпро протягом доволі великого проміжку часу годував практично все населення міста. Риби в його водах було вдосталь, на ринках було неймовірно багато такого товару та його можна було придбати за символічну ціну. Але безконтрольний вилов, використання заборонених знарядь для риболовлі, зміни клімату, на жаль, дещо пізніше спричинили зникнення окремих річкових мешканців і зменшення їх кількості.   

Get in Touch