Виноградарство вважається важливою галуззю сільськогосподарського виробництва. Перероблення винограду насиченого чистим повітрям, силою землі й енергією сонця, дарує людям смачне та корисне вино. На Херсонщині починаючи з 18 століття виноградарство було досить поширеним та розвиненим. Більше на kherson.name.
Першими були ченці
Першим місцем на Херсонщині, де люди активно займалися виноградарством та виноробством, був Григор’єво-Бізюків монастир. Його побудували у 1781 році поблизу Берислава. Тут ченці займалися хліборобством, овочівництвом, окрім цього, вони завезли з Греції саджанці кількох десятків сортів винограду, розробили плантацію та вирощували виноград, який згодом переробляли на вино.
Цей факт надихнув князя Трубецького, який у середині 19 століття володів землею, закласти виноградник поблизу свого маєтку в селі Козацькому. Відтоді село стало осередком виноградарства. Трубецький відвів 218 гектарів плантації для розведення винограду. Він культивував найкращі сорти винограду завезеного в Херсон з Італії та Франції.
Урожаї були настільки високими та стабільними, що виникла потреба побудувати спеціальні винні підвали. Їхня довжина сягала понад 400 метрів, деякі з підвалів збережені донині. Певний час вони використовувалися заводом ім. Леніна.
Третій осередок виноградарства виник у селі Основа. У 1889 році переселенці-колоністи з села Шабо, викупили понад 1000 гектарів землі, заклали плантації виноградників, утворили селище Основа. Вже до кінця 19 століття вони виготовляли понад 300 тисяч літрів вина. На їх виноградниках згодом працювала майже половина дорослого населення з сусіднього села Британи.
Заможні селяни сусідніх козацьких таборів прибрали до своїх рук наділи земель навколо села, заклали змішані сади-виноградники. На своїх плантаціях вони зводили будиночки, а поряд рили колодязі для поливу молодих насаджень.
З початком утворення колгоспів, усім цим добром скористалися представники нової влади. Вони почали відбирати в людей землі, повідомляється на сайті mycity.kherson.ua/.
Переломний момент
Після закінчення Другої світової війни на Херсонщині загалом було 800 га виноградників. Через 10 років їхня площа становила понад 4 тисяч гектарів.
У 1957 році Міністерство видало постанову, в якій було наказано перетворити низку колгоспів на радгоспи. 23 господарства на Херсонщині набули статусу винрадгоспів.
Держава виділила великі гроші, техніку для закладання нових площ садів та виноградників. Почалось засадження великих площ, з широким міжряддям, щоб за допомогою сільськогосподарської техніки проводити оброблення.
Наприкінці 1970 року в нашому місті виноградники займали площу 1500 гектарів. У 14 радгоспах побудували переробні винзаводи. Флагманом виноробства став Херсонський винзавод, який спеціалізувався на розливі сухих, кріплених, маркових вин. Для перевезення готової продукції організували потужну автобазу. Більшість вироблених вин у Херсоні перевозили в Росію, Білорусь.
На міжнародних конкурсах та дегустаційних виставках десятки херсонських вин були відзначені золотими медалями. Таким чином, за Херсонщиною закріпилося поняття «край садів, виноградників».
Повний занепад виноробства почався з 1985 року. У 1990 році виноградники були остаточно занедбані та зруйновані. Безконтрольність з боку міського самоврядування, невизначеність, негативні аграрні реформи «вбили» виноробні господарства.
Більшість господарств, які були в Херсоні розгромили, розкрали. Інші збанкрутіли, не маючи можливості виробляти продукцію, виплачувати зарплату робітникам. Недоглянуті, занедбані сади, виноградники втратили свою значущість. Їхні площі щороку скорочувалися. Через це в місті залишилися одиниці господарств.
