Що таке корисні копалини для звичайної людини, яка має знання шкільної програми? Звичайно, це – нафта, газ, золото. Список можна продовжити. Але в цьому списку можуть не знайти собі місця речовини, які ми використовуємо щодня, не замислюючись, наскільки вони цінні. До таких явищ, які нам дає Земля, відноситься хлорид натрію або звичайна кухонна сіль.
Про цей продукт, який у сотні разів дешевший за золото, але без якого не обходиться жодна господиня, цей матеріал. Більше на kherson.name.
Поряд із кавунами одним із природних надбань Херсонщини є сіль. За деякими письмовими джерелами, сіль озера Зміїне (Кінбурнської коси) видобували в 5-тому столітті до нашої ери. Мабуть, то були скіфські племена. Там розташовувалися звані Прогнойські соляні розробки. Протягом досить тривалого часу сіль цих промислів мала дуже добрий попит на ринках Туреччини, Греції. Вона вивозилася навіть у Японію, Єгипет. Річковими шляхами та гужовим транспортом кристалічний товар везли вглиб і на околиці імперії, зокрема до Польщі, Литви та центральної Росії.
Якщо говорити про Херсонщину, то треба звернути увагу, що на неї багатий Ягорлицій лиман. Який може давати до п’яти тисяч тонн кристалічного продукту на рік. Тамтешня сіль випаровується з води променями сонця, а потім надходить у осадочні басейни каналом. Ягорлицька сіль використовується для технічних потреб.
Відомі промисловці
Дуже відомим джерелом солі є генічеський промисел. Він розташований в однойменному озері північної частини Арабатської стрілки. Найбільший промисел регіон був заснований у 1840 році генералом Мєшковим. Офіцер-промисловець обладнав свої солеварні басейни гідроспорудами, які стали на десятки років зразком технологічної думки.
У трьох відділеннях солеварні Мєшкова добувалося часом до 50 тисяч тонн солі. Солепідприємець відправляв навіть зразки свого продукту на виставки та ярмарки Європи, де він отримував найвищу похвалу.
Прибуток, що отримується від видобутку солі, дозволила генералу оселитися з сім’єю в Парижі, одному з найдорожчих міст Європи багатьох епох; у кримському селищі Кача купець мав свій маєток.
А от дзеркально протилежна історія про те, як французький підданий переселився до Тавриди і став підприємцем.
Жив-був якийсь офіцер французького флоту Феліберт (можливо, Філібер). Випробовуючи особистий образ з боку французького монарха Луї Наполеон Бонапарта, під час східної кампанії в районі Криму молодий офіцер зважився на відчайдушний вчинок. Перебуваючи у складі союзної англо-французької ескадри, він здав свій гвинтовий фрегат з командою в полон, за що й отримав у Приазов’ї велику ділянку землі. Цей маєток виявився дуже багатим сіллю. Там незабаром виник промисел, до якого згодом було проведено гілку залізниці.
Сіль – “персонаж” мультфільму про козаків
Про пригоди української солі розповідає одна із серій мультсеріалу про козаків, знятий кіностудією «Київнаукфільм» режисером Володимиром Дахном. Перший фільм про те, як козаки готували традиційну страву куліш, було знято 1967 року. До речі, цілком можливо, що саме херсонську сіль використовували мультиплікаційні персонажі Око, Грай та Тур. Цей факт не відображено у мультиплікаційній стрічці. Але облік того, що район Херсонщини (ширше – Таврида) представляв один з ареалів компактного проживання козаків, дозволяє робити саме таке припущення.
1975 року вийшла четверта серія мультфільму – про сіль. Тут козаки варять борщ і раптом виявляють, що в них скінчилась сіль. Їм нічого не залишається робити, як вирушити на ярмарок, на які завжди були багаті міста та села Північного Причорномор’я.
На ярмарку вони зустрічаються з чумаками – кочовими торговцями, які займалися постачанням та торгівлею різних вантажів у південній частині Росії, у тому числі на території Херсонщини, Миколаївщини та інших регіонів. Однак у чумаків солі не знайшлося. Її відібрали лиходії. У ході боротьби зі злом козакам вдається відвоювати сіль, доставити її на ярмарок і в нагороду взяти стільки, скільки їм треба для приготування їжі. Хоча вдячні люди пропонували козакам повний мішок.
