Херсонці вміло експериментували з новими сільськогосподарськими культурами. Так було і в 1904 році, саме тоді вони почали вирощувати бавовник. Втім успіхи виявилися посередні. Посіви культури, яка прийшла до нас з Азії, не досягли промислових масштабів, але все ж у Херсоні була власна бавовна, яку використовували люди в різних сферах життєдіяльності. Про те, як вирощували бавовник читайте далі в статті на kherson.name.

Навіть завод відкрили

У 1904 році не вдалося повноцінне вирощування, тому вирішили повернутися до вирощування сільськогосподарської культури за радянської влади. На це було кілька причин. Азія не хотіла співпрацювати з радянською владою, тому існували серйозні проблеми в постачанні необхідної сировини. У 1920 році бавовну завозили в місто з-за кордону у кількості близько 6 мільйонів тонн, проте цієї кількості було замало для задоволення потреб містян.  

Коли влада зрозуміла, що ситуацію потрібно якомога швидше вирішувати, долучила вчених для пошуку найбільш відповідного регіону для вирощування бавовнику.Згідно з дослідженнями вчених, Південь України, а саме Херсонщина своїми кліматичними умовами виявилася найсприятливішим регіоном. Станом на 1929 рік у Херсонському окрузі засіяли бавовником понад 2 тисячі гектарів, повідомляється на сайті mycity.kherson.

Взимку 1930 році  в Херсоні створили спеціальний «Бавовницький сектор Всеукраїнської спілки сільгоспколективів». Колгоспи, які спеціалізувалися на вирощування бавовнику були організовані у Каховському, Сиваському районах. У Каховці, Скадовську, Херсоні побудували бази накопичення сировини.

У наступні роки завдяки створенню низки бавовняних господарств у південних районах нашої області вирощування бавовни досягло певних успіхів. У 1934 році відкрили бавовноочисний  завод. Наступного року влада прийняла рішення відкриття найбільшого в країні Херсонського бавовняного комбінату. Втім втілити це рішення в життя змогли лише після закінчення війни. 

Варто зазначити, що бавовник вирощували в нашому регіоні навіть у період гітлерівської окупації. Мало того, в окупованому Херсоні відкрили науково-дослідну лабораторію, в якій проводили досліди щодо покращення вирощування бавовнику. Лабораторія розміщувалась у будівлі сучасної школи-інтернат №2. 

Виробництву бавовни навіть німці придавали особливого значення. Всіх людей, хто працював у бавовняній сфері в нашому місті гітлерівці преміювали. У січні 1943 року місцева газета «Голос Дніпра» написала, що вирощування бавовнику має велике значення особливо у воєнний час, його використовували для пошиття одягу солдатів.  Дуже важливо, щоб всі господарства, які займаються вирощуванням культури робили це не лише за премії.

Після війни покращилося вирощування

Найбільших результатів у вирощуванні бавовнику херсонці змогли досягти у 1950 році, коли сільське господарство почало відновлюватися. На той час до оброблення полів, збору урожаю долучалися навіть діти.

Учнів 5-6 класів у кінці жовтня на початку листопада один раз на тиждень виховували працею. Тобто вони збирали волокно бавовнику руками. Кожній дитині видавався спеціальний фартух, куди збирали сировину з поля. Далі її потрібно було нести й зсипати у мішки.

Вирощування бавовнику чимось нагадувало обробіток кукурудзи. Культуру сіяли квадратно-гніздовим методом. Це при тому, що рослина має довгий час вегетації, дозріває відразу не вся, тому збирання врожаю потрібно було проводити у кілька термінів. 

Землі для вирощування міська влада не жалкувала. Варто зазначити, що допоки не відбудеться повний збір бавовнику, використовувати територію під інші види рослинництва була категорично заборонено.

Аж раптом Тимофій Барильник вирішив порушити святий наказ Міністерства бавовництва СРСР, не дочекався збору урожаю, та дав наказ плантації бавовнику переорати й засіяти пшеницею. За таку витівку чоловік отримав сувору догану, проте не пожалкував про своє рішення, бо зібрав гарний врожай пшениці.

З часом вирощування бавовнику на Херсонщині почало відходити в забуття.