Сучасні люди наносять великий вплив навколишньому середовищу. Страждають ліси, степи, під загрозою існування багато видів тварин, рослин, мешканців водного світу. Так було й на початку 20 століття. Більше на kherson.name.

Все було б добре, якби не люди

У період, коли закладали перший камінь у будівництво Херсона, річка Дніпро та прибережні плавні постачали своїми дарами будівельників. Риби в цих місцях було дуже багато. Ці дари природи виявилися доречними й для тих, хто обрав для проживання Херсон. Проте, люди зовсім не цінували їх. Вони нещадно виловлювали рідкісні види риби, що згодом призвело до негативних наслідків. 

Ще наприкінці 19 століття в нашому місті активно розвивалося рибальство. Це було швидше не хобі, а потреба, люди за допомогою цього заняття заробляли гроші. 

Попри інтенсивний розвиток полювання та рибальства, спочатку природа досить швидко відновлювала збитки завдані їй людиною. Саме тому на початку 20 століття Херсон здобув славу «рибного» міста, повідомляється на сайті mycity.kherson.ua. 

У середині 20 століття не було такої кількості риби, як на початку, коли тільки на один міський базар у торговельні дні вивозили понад 40 возів риби. Причому через велику конкуренцію її продавали за символічною ціною. Таким чином, ціна судака в 1899 році складала 5 копійок за один фунт.

Щука, окунь та інші різновиди риби йшли за безцінь. Наприклад, 10 щук вагою до 9 фунтів коштували лише 15 копійок. Аналізуючи великий асортимент та низькі ціни, можна стверджувати, що рибалка йшла добре. Місцеві рибалки видобували унікальні екземпляри в розмірі понад 8 пудів. Найчастіше виловлювали та винищували дрібну червону рибу, наприклад, чечугу та інші.

Рибний бізнес

Головним осередком з вилову риби завдяки своєму гарному стратегічному розташуванню на початку 20 століття було місто Станіслав, яке розташоване за 40 км від Херсона. Тут знаходилась спеціальна експортно закупівельна контора. Вона купляла в місцевих рибалок великі партії судака, ціною 2 рублі за пуд. Далі здійснювала прямі постачання херсонської риби до Варшави. 

За кордон йшли великі партії обробленої, фасованої в бочки тюльки, що закуповувалась на місці по 40 копійок за пуд. Частину риби відвозили до Херсона. Мілку рибу віддавали на корм свиням.

Як рибалили?

Окремо варто розглянути знаряддя лову, що використовували рибалки. Люди, які виловлювали рибу задля заробітку (більшість), ловили всіма доступними засобами. У місцевих рибалок в арсеналі були варварські методи ловлі: сітки, неводи, очеретяні пластинки-лабіринти. 

Станом на 1889 рік кількість пластинок-лабіринтів у дніпровських плавнях становила понад 65000 тисяч. У період нересту в кожну подібну пастку щодня потрапляло до 4 особин дорослих риб. Тобто за день варварським методом виловлювали понад 30000 штук.

Окрім цього, невидимі під водою на сотні метрів тягнулися міцні канати переметів із гачками, які використовувалися для вилову осетрових видів риби.

Були й браконьєри, вони для вилову користувалися сильною отрутою. Рибу, що спливала на поверхню води під впливом отрути збирали й швидко везли на базар для продажу.

Звичайно ж, варварське знищення риби рано чи пізно мало позначитися зменшенням її запасів.

З 1901 року ціни на рибу різко зросли, а розміри рідкісних видів зменшувалися. В цей період з невідомої причини у річці Дніпро зникли раки. Все це змусило владу задуматися про подальше збереження рибних запасів річки. 

На початку 20 століття було прийнято низку рішень направлених на захист рибних нерестилищ. Людям суворо заборонили використовувати варварські знаряддя вилову.  Проте багато хто ігнорував ці закони. Тому колишнього достатку риби в херсонських водах досягти не вдалося.